10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засновано 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році. Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги. Загальна декларація стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини.
В межах широкого спектру положень даного документу хотілося б звернути увагу саме на захист прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми.
Слід відзначити, що постраждалі від торгівлі людьми не часто звертаються за правовою допомогою. Люди не завжди усвідомлюють, що стали постраждалими від трудової чи сексуальної експлуатації, не готові відстоювати свої права, їх переслідує почуття сорому та страху або ж вони просто мають недостатній рівень правової обізнаності.
У зв’язку з цим слід пам’ятати, що відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації з заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.
Особа, яка звернулася для встановлення статусу постраждалої від торгівлі людьми, має право на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;
3) тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.
Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа; 2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; 3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до 3х місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема, у зв'язку
з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
При наданні допомоги постраждалим від торгівлі людьми необхідно враховувати, що наслідки перебування в ситуації торгівлі людьми в цілому відрізняються від наслідків будь-якої поодинокої події, що травмує особу, оскільки торгівля людьми частіше за все передбачає довготривалі та часто повторювані травмуючі ситуації. Отже, допомога постраждалим повинна надаватися комплексно та з урахуванням особливих потреб, спричинених самою ситуацією.
З метою подолання проблеми правового нігілізму в даній галузі представники KHC систематично проводять навчальні тренінги для різних організацій та представників громадськості, адже дуже важливо, щоб люди були обізнаними з правової точки зору. «Рівність прав не у тому, що всі ними користуються, а в тому, що всім вони надані» (Сенека) - підсумувала заступниця голови ХОО «Громада Харкова» з адміністративної діяльності та юридичних питань Тетяна Подлєсна.
